Ледь – ледь повітря вітер колихне –
Галузок рух і листя трепетання
Знов обривають осені мовчання,
Бентежачи минущого мене.
Тече поволі золото з осик,
Хоч до зими нестерпної далеко,
І край болота бродить ген лелека,
І я до літа зовсім ще не звик,
А просто схожим став на листопад,
Бо тіло холодом вкриває змора
Й бринить душа, скорботна і прозора,
Немов безлистий та принишклий сад…
28.10.11
|