Поети пишуть про наболіле! У кожного свій біль, у кожного своє сприйняття і розуміння! У кожного своя інтерпритація і стиль! І не важливо про що чи про кого писати - головне, щоб під час написання мало місце повне усвідомлення, того що пишеш! Це в будь якому випадку повинно бути частинкою душі...
Давайте, но п. Вікторе з синами до мене на роботу, подивитесь на, щодня, розбиті пальці, котрі примерзають до голого металу та інструментів, на залиті переробленим солідолом та старою металевою стружкою пневматичні преси, котрі приблизно Вашого віку, а ще працюють за рахунок тих же розбитих пальців, можете завітати також в мій гараж, який завалений старими мотоциклами, які реставрую, та запчастинами з сучасних авто, які або продаються, або використовуються в інших цілях! Ласкаво прошу за мій робочий стіл, на якому гора накладних та мобільних телефонів, що чекають коли я почну їх воскрешати! І взагалі ласкаво прошу, до мене в село - роботи тут стільки, що і Вам з синами вистачить - може тоді Ви припините писати, свого роду, судження про мене, як про індивіда , а натомість висловлювати свою думку відносно самих рядків! Прошу вибачення, якщо десь занадто різко! З повагою, Андрій!
Ну от! "Людина сама кує своє щастя" - Ви не перший хто це сказав, але не можу погодитись, як і з коментарем вище, хоча те, що інші заважають - таки істина! Не хочете вірити, що це особисте - не вірте, але це не змінить самого факту... Щиро вдячний за візит! Щасти Вам!
Так! Звичайно! Вік! Таким він був 6 років тому, і 5 років і 10 і з кожним роком нічого не мінялось! Не у віці справа і не потрібно доводити протилежне! Хтось каже, що справа у віці, хтось, що у світосприйнятті і потрібно перестати думати, інші доводять, що все залежить від мене і тільки від мене... скільки ж абсурду... Я прошу вибачення, за, можливо, грубу відповідь, хоча помимо всього я поважаю Вас і Вашу думку, але в мене є своя і звучить вона приблизно так: люди міняються рідко, особливо в кращу сторону, в гіршу частіше, а отже чекати на якесь прозріння - справа марна! Можна звичайно спробувати перенастроїти себе на кращу хвилю, але ж по факту від цього не поміняється ситуація, і настрій лише тимчасовий, ніхто не зможе перестати бути собою, та і для чого? для кого? Дякую, що завітали! Щасти...
не можу погодитись з останньою фразою! чим ці миті накращі? тим що все погано? тим, що кожен день оточують думки, що краще було б померти, аніж так жити? що в цьому взагалі доброго, не говорячи вже про найкраще? А в основі, вдячний за візит і коментар! Щасти...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('