Дякую Вам, пане Українцю,за такий теплий коментар. Мабуть наші душі стомилися від всіх земних негараздів і бід,і шукають собі втіхи у цій чарівній осені На сайті суцільний ОСІННІЙ ВІРШОПАД!!! Щиро всім дякую і за вірші і за коментарі!
І сотні павутинових намист Вдягають осінь безсоромно-голу. На мій погляд, в першому катрені варто замінити "остигла " на"прочахла" ,а в останньому "спілі" на "стиглі". Щиро Вам
Інколи людина пише і не усвідомлює, що написане то є уже вічним або, принаймні, містком до вічного.Колись, у юні роки, я прочитав на одному могильному камені напис (вибачте, російською) "Путник, остановись и помни: ты здесь в гостях, а я уже дома."Після цього почав замислюватись над буденністю і вічністю.Важко було найти пояснення цього, бо ми тоді жили в атеїстичному суспільстві.
Дякую Вам, пане Українцю , що завітали та залишили коментар. Щось із мене осінні вірші сиплються, мов жовте листя...Заходьте ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Дякую Вам, пане Українцю, за коментар, розуміння та підтримку.Твір,-це не зовсім відчай, хоч автор і переживає не кращі часи в своєму житті. Це спроба побачити себе в майбутньому у найгіршому його варіанті.Як кажуть: хочеш цінувати солодке,-випий гіркого;Хочеш цінувати світло,- поживи в темряві;хочеш відчути себе щасливим,- підготуйся до гіршого... Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.