Чудова у Вас, панно Лілея, поезія образна, задушевна і гарна гра наголосами. Пригадались слова з пісні(здається на слова А.Демиденко) "...приїзжайте частіше до мами..."
Здаєтьтся у Пушкіна було ще й "там русский дух, там руссю пахнет..." Як же він зараз смердить на ввесь білий світ.Від нього вже мабуть і Пушкін перевернувся у домовині. А україський дух завжди був казковим, пісенним,творчим,працелюбним.А тепер став ще й гордим, волелюбним і геройським.
Чудовий у Вас, панно Лілея,вийшов анапест. Є трішки зауважень до зворотів " оберемки... квітів" Ящо лишати когось спокою, то може б краще "...позбавив кохану спокОю" , а якщо залишати когось, то " в спОкої."А взагалі
Батьки і діти: Батько й син,- плоди і квіти поколінь ... Одвічна тема єднання поколінь. Дивно, але мені здалось , що я десь читав подібне, чи то приснилось.
Дякую Вам,пані Наталю, що завітали та залишили коментар.Без віри і надії ми сліпі і немічні.Заходьте ще , буду завжди Вам радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пане Петре, що завітали та залишили коментар.Ми десь схожі на маленьких і неслухняних дітей. Коли дорорслі говорять , що то вогонь і його неможна трогати руками, бо буде боляче, але діти на слухаються і пробують торкнутись його,потім плачуть...Заходьте ще , буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Радий Вас бачити, пані Наталю.Дякую за оцінку та репутацію.Вірш у чернетці був уже давно.Подумав, що зараз потрібно якогось позитиву та надії на краще, тому і опублікував.Радий, що Вам сподобалось.Заходьте ще , творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пані Ірино, за візит та коментар. Горе і гріх, це дві складові людської слабості.Кажуть буває ще горе від розуму. Заходьте ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Ваш твір нагадав Шевченкові рядки, немов сьогодні писані: "У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає,— Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,— І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Дуже злободенно.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('