Та вже ніби-то почалось оте минання. Та, як і кожна реабілітація опісля затяжної хвороби, все відбувається не так швидко, якби баглося серцю... Дякую...
Певно таки драйвово - відчувати єдність польоту свого серця і серця байку... Люблю Ваші аудіороботи, п. Ігоре! Успіхів Вам, Натхнення і, звичайно, насолоди від руху)))
А в нас, п. Катерино, ще ані пуп'яночка, ані брунечки... Тому й ностальгічно-невеселе писання виходить під натхненням весняним. Щиро дякую Вам і уявно тулю до серця Ваші абрикосові пелюстинки...