І не кажіть! Зруйновані сім'ї, голодні матерів діти, зажурені за дочками старенькі матусі... А скільки доль під укіс полетіло! Болюча тема, не менш ранима реальність... Дякую за небайдужість...
О, які пишні букети надій нинішніх, яких пелюстинок найрізноманітнішої масті в тому жмутку! Тулимо те пелюстя до грудей... і чекаємо, чекаємо... Дякую щиро!
Не знаю, п. Галино, та найвищою нагородо була б зміна нинішньої ситуації в цьому плані хоч на дещицю! А то... серце обливається кров'ю, коли зустрічаєшся із заробітчанською статистикою і вже й зовсім захлинаєшся болем від тої величезної кількості непоправних випадків, які спричиняє ця проблема. Тільки й надією можемо вимащувати ті кроваві стигми... Дякую Вам за щиру небайдужість!
Дякую за могоричову підтримку, п. Вікторе! Отаке мені творчонашукалося...)))) А щодо пробіжок - ой було! Було - та й загуло... Та - то життєве... Дякую Вам ще раз!!!
Якщо розглядати це слово, як те, що воно є насправді... А якщо в "могорич" вкласти своє, світло-сонячне розуміння - то вже виходить і не так підпсуто))) Щиро дякую, та маю бажання лишатися таки з надією на дощовий могорич...
А мені той "могорич" найбільше передає короткотривалість можливості побувати у дитинстві, під соковитим, живодайним дощем - це, ніби, несподіваний чи сподіваний дарунок долі... Ваш варіант дуже хороший, та, певно, таки залишу свій - могоричовий) Щиро дякую Вам за уважне прочитання)
Абсолютно згодна з Вами, п. Юрію, щодо різнобарвності - адже то не тільки підходить, а й правдою є!) Та я виходила з того, що у сонячних промінцях кожен колір може набути золотавого відлиску, от тому й веселка моя золотава... Щиро дякую за Вашу уважність...