Ріка не може потекти назад, бо у природи - є свої закони: та камінь скотиться униз, як м'яч і птах злітає високо у гори.
І не зламати все ж суспільство так, щоб стали всі хороші і привітні; чекають зрадники за рогом нас, мілка душа бреде в сучаснім світі.
Хоча, суспільство зламане давно- у сторону брехні і дійства: замилюємо зараз тихе зло, життя печем з неякісного тіста.
А що людська душа?...Вона - весна: спочатку гола і сумна, і сіра, а потім , наче квітами буя, і випаровується з неї віра.
І той зелений острів ваших мрій, що з позитиву виросте весною, він забере вас в інший світ, де істину, вже не шукають знову...
|