Вона – не просто звуків передзвін,
Не просто слів щоденна перекличка.
Вона – душі народної глибінь,
З прадавніх літ – священна наша звичка.
Буває, леготом торкнеться до лиця –
Така чарівна, ніжна і пречиста.
Вона теплом зігріє нам серця
І розцвіте, мов вишивка барвиста.
Коли ж чужинці, підлі вороги,
Її зневажить нишком намагались,
Вона давала сили і снаги,
Щоб люди духом знову підіймались.
І поки б'ють старі дзиґарі час,
Загарбникам дамо відкоша!
Бо рідне слово – оберіг для нас,
Святиня найдорожча і хороша!
Вона на покуті, мов образ, стоїть,
У маминих словах живе, бринить.
Не даймо рідне слово занедбать,
Бо мову нам, як волю, шанувать.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
Складне зараз наше життя.