А чи легко написати вірша так, щоб зліва по-вертикалі зберегти український алфавіт?
Скажу вам, що ВАЖКО... але я спробував.
Присвячено МІЖНАРОДНОМУ ДНЮ РІДНОЇ МОВИ!!!
А наша мова – диво в кожнім слові.
Б уде тепер звучати навкруги.
В она росії – наче кістка в горлі
Г аньблять її, вбивають вороги.
Ґ андж в нашій мові все вони шукають.
Д о неї московит ніяк не звик.
Є головнішим, (так вони вважають)
Е геж, звичайно, тільки їх язик.
Ж иття їх – мрія, щоб убити мову.
З авжди в претензіях до нас вони.
И ч ти, розперезалися вчергове.
І саме мова – привід для війни.
Ї м нас хотілось русифікувати.
Й тому їм мова в саме серце б'є.
К оли, як не тепер, нам пам'ятати ?
Л еліймо, браття, ми усе своє.
М и свої вірші маємо, панове.
Н ам залишили пращури пісні.
О й, як же відстояти рідну мову ?
П итання в нас – відстоїмо, чи ні ?
Р адянщину вернути хочуть знову.
С воя є мова, все в нас є своє.
Т арас просив: "Плекайте рідну мову"
У мові – КОД. Так було, так і Є !!!
Ф ранко теж мовою писав колись ще.
Х оч мало ми читали ті вірші.
Ц е вже минуле... Бо "язик" був вище.
Ч омусь усім був пушкін до душі.
Ш ануймо Нашу Мову ми щоденно.
Щ об різала вона їм по вухах.
Ь пом'якшень ніяких ми не даємо.
Юда московський знає, що прийдемо,
Як буде треба... Наш засяє Стяг.
 | 
у Вас 