БОННІ І КЛАЙД
Ти босоніж виходиш на кухню вночі,
Я дивлюсь, як ти сонно смієшся.
Закипає наш чай. Ти шепочеш: «Мовчи»,
І сильніш до плеча притиснешся.
Ми не крали машин, не зривали замків,
Не ховали під ліжком набої.
Я купив тобі квіти, додому приніс —
Ось і всі наші плани з тобою.
В нас немає погонь, револьверів, прикрас,
І мішків із чужими грошима.
Тільки місто щоранку полює на нас,
І тривожно мовчить за дверима.
Я навчився читати обличчя людей,
Помічати машини і форми.
Ти навчилась чекати хороших вістей
Й посилати до біса всі норми.
Але час роздає нам провини й статті
І таврує усіх без упину.
Ніби право звичайно прожити в житті —
То є гірше, ніж вбити людину.
Нам би море у серпні. Маленький готель.
Щоб світанок торкався фіранки.
Щоб найбільша проблема — розлите мартель,
І будильник, поставлений зранку.
Та у нашого часу — свій список вини,
Ми щодня утікаєм від смерті.
Ти ночами вмикаєш російські пісні,
А я все ще не хочу вмерти.
04.10.2026
Додав: Maksymovych (Сьогодні )
| Автор: © Микола Максимович
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 4 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щира правда у вашому вірші.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА