Так,мої дорогенькі,наші батьки-це весь Всесвіт.І коли їх не стає весь світ стає таким осиротілим.Любі мої,якщо у вас ще живі батьки-спішіть ,летіть .біжіть до них ,щоб поцілувати руки та низенько вклонитися їм.На жаль у мене вже немаї ні мами ,ні тата,як жаль... Свою першу збірочку я присвятила своїм батькам і починається вона з епіграфу,написаному мною: В моїй душі любов до Вас
Не відболить ніколи І не розрадить душу час Мій вічний сум і непоправне горе... Пані,Валюшо,я вдячна Вам,що Ви підняли у своєму вірші цю вічну тему і примусили кожного із нас задуматись.Натхнення Вам,дорогенька.