Гріхи любити не потрібно і це вірно. Але потрібно спробувати зрозуміти людину ,яка согрішила, пробачити, і допомогти не грішити знову. Головне, щоб людина сама захотіла прийняти ту поміч.
Скільки таких бабусь, страшно і важко. Куди їм зараз із нажитих місць? Добра тема, бо є над чим думати. Коли кожен думає про своє, чуже відходить на другий план, а це не правильно, особливо, коли другим планом є пожилі люди, ветерани....
Духе мудро! Ми часто требуємо, та дуже рідко дякуємо. Ми -дуже матеріальні істоти, люди. Нашому "Хочу" нема кінця. Справжні цінності не нова блуз, хата. машина чи повний гаманець. Цінності-це дари божі, такі як любов, злагода, здоров"я і мир. Надіюся,до когось ще дійде. Дякую за твір, п. Ірино!
Ми ж тепер вкраїнці вищого гатунку! І ведуть мандати нас кудись... без нас... В тому вся біда,що люди довго були сліпими а коли прозріли, занадто пізно. Надіюся, прозріють з часом і ті, колтрі ще сліпі, і думати навчаться..