Як кому,пані Ірино...а все почалося з обговорення пісні. Я бажаю, щоб у вас було все добре, а мені дозвольте" плакати на життя" . Я не маю бажання продовжувати цю дискусію, так, як це у кожному моєму творі, пройдіться, і прочитайте ваші ж коменти на мої вірші. вам завжди не гаразд. Краще не коментуйте зовсім....Це просьба. Всіх благ!!!
Пані Ірино, моя мама померла , коли я була зовсім юна, а ії було 40. Я ж не прошу співчуття, я просто поклала пісню. І ще хочу додати, що ці пісні емігрантам потрібні, вони на них виживають. Бувають дуже важкі ситуації в емігрантському житті, які вам просто не зрозуміти, та й Слава Богу, що у вас нема потреби їхати в світи. Бо якби ви раз хоч там побували, то зрозуміли б.
Дякую, пане Леоніде! Стараюся ,щоб у наших пелюсток калинового цвіту,які розвіяні вітром по всьому світі було хоч щось, за що можна зачепитися, до чого притулитися.