СЕБЕ НЕ ЗАСТЕРІГ Правду кинув, звівся від брехні, Пішов на прах, на жах сваволі. Заросив лик, очі пресумні, Змішавши втіху в лихо долі. Біду збудив він без вагання, Велівши блуд пустити в жили. Поклав у страх своє послання, Щоб справжні муки загуділи. Старань його пішла в судому, Як річ безтямна недолуга, Постала у плачі тяжкому, За мить в душі настала туга. Від лих зрадів, аж розгубився, Як тепер, оцей покинуть гріх. На сонце глянув помилився, Від біди себе не застеріг.
Мудрий і правдивий вірш, пане Іване. Зректись ще можна, а ось прибитися до чогось іншого доволі важко. Тому залишимось на боці сонця. І не накличемо бід
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
