|
|
В категорії матеріалів: 54
Показано матеріалів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 3 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Тебе забути? Ні... І втратити, - не можу...
Метеоритами димляться дні.
Все має бути ще. Вітри гудуть тривожні,
І привокзальні мерехтять вогні.
Літа, а не вогні. І що перечекаєш...
Своє життя, барвисте і круте?
У нім, отам, на дні, - палка твоя рука є
Й терпляче серце ніжне золоте
|
|
Розлучення
Розкішний дощ. Вагався ти...
Чи я?..
Піони душу розтрясли рожеву.
А ніч уже ставала нічия.
Та ще ніяк не вірилось, -
невже ми?
Дзвінке і срібне,
щире, золоте
Між нами никло,
злякане, вклякало,
І не про те було все,
не про те...
Сплеснула доля білими руками
І в небо чорне птахом піднеслась,
У дощ линулась туга ледь почата.
Тремтіла пізня зіронька мала.
В гнізді клечали білі лелечата...
4 червня 2021
© Тамара Ганенко
|
|
* * *
Не нарікай,
як очі втома стулює,
Що день малий, а довга ніч гірка.
Розкішно-дико відцвітуть петуніі
І одгуляє літо по садках,
Дощі осінні затяжні унадяться,
Осклілий світ благатиме тепла...
Вдихай-люби життя цілющі радості,
Аж поки мить остання не прийшла.
30 липня 2021
© Тамара Ганенко
|
|
Духмяно-паморочний ранок,
Буяння сальвіі відчайне.
У вишиванці літо гарне,
Під ним гарцює коник чалий.
У вишиванці літо гарне.
Палітра стигла, гуснуть барви.
Високе небонько безхмарне, -
У щебеті пернатих бардів,
Яснять хліби, синіють далі, -
Аж серце од напруги терпне...
Прощально літо заглядає
В соняшникові очі серпня.
21 серпня 2021
|
|
Розцвітають вишні і магнолії,
Сонце обережно вигляда,
Залізничні вдаль несуться колії,
І - дзюрчить вода
|
|
... Сняться птахам перші гнізда у далекому краю,
і пташата жовтороті...
|
Розридався дощ у жовтень,
дощ,
золоті стежки полоще
дощ,
золоте твоє волосся -
ні! - ...
|
|
Ти прийдеш, я знаю. Не знесеш,
Коли туга хлюпне понад вінця,
Коли разом все утратить сенс,
Коли нікуди од себе діться.
|
Протаїлися в кращі дні
Неосмислених сподівань...
Мені холодно тут одній.
Зорепадять німі слова.
|
|
Серпень, серпень застукав у серце,
Та невже скоро літо мине?
Ще мій посох дорожній не стерся...
|
|
Ця випадкова стріча кимсь нагадана,
Краса твоя чорняво начарована,
Чаклунське зілля, до півночі вкрадене,
В мальовані сипнула доля брови нам,
Мені у погляд - тінь лісів смарагдових,
Тобі - річкову синь (довік не вилюбить!)
І - строгу мудрість кинула порадою.
І - вік чекання.
Й - незворотність вирію...
|
|
ВОГОНЪ ПРИЗНАННЯ
Тремтіли відблиски його в очах
Розширених.
Тривожно дихало мовчання.
Приречено між нас палахкотів
Гіркий вогонь мого нежданого признання.
|
|
Глибинним рвонулась акордом
Нескорена течія -
Старанно затаєна й гордо
Відчаєна приязнь моя.
Не квапся сміятись, одначе
До ніг вона
не впаде!
А серце налякано скаче,
як вивірка поміж людей.
|
|
То була не любов, хіба щира приязнь,-
У закреслених споминах риюсь.
Ти ступив свій „назад” –
і мав повне право.
Я борсалась в тумані кривавім.
Потім – знищила все.
Попілець здмухнула.
І забула, навіки забула.
А сьогодні чомусь,
Крізь роки й непам”ять,
Ти забрів у мій сон на світанні.
Я проснулась ураз.
Та в душі – світліше..
Може, ти й існував
Лиш для цього вірша...
|
|
Ти геть несучасна, князівно Дарино,
Крізь душу твою проростає тернина,
Невидима людям, нечутна у рості.
Її кожен порух у серці, як постріл.
|
Диптих
Розхлюпана віолончель –
Ця ніч, найніжніша з ночей,
Ця ніч, з голубим
золоте,
Нікому не скаже про те,
Що змушені в душах таїть.
В очах понесемо її,
Розвиднених, але сумних.
...Ніч віолончеллю
бринить.
***
|
|
У світінні асфальтів чужих,
Ліхтарів, що байдуже мовчали,
Ворожбит мені
наворожив
Гору щастя й криницю печалі...
|
* * З тобою в нас - тільки сьогодні,
Хоч наші минулі хвилини
Уже
виплітають роки...
Нам солодко скраю безодні,
А світ, коли сходиться клином,
бува полиново
гірким...
|
|
Дитячих
віршиків вам трішки, - писала їх коли синочки мої манюніми були...
Наш Котик збирався іти на
гостину,
Наш Котик ретельно вмивавсь біля тину...
|
|
Приміряє Леся зранку
бабусину вишиванку,
із картатої хустини
гарна
плахта у дитини,
є новенькі черевички
ще й віночок
невеличкий.
Запишалася Олеся,
і намисто аж сміється...
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
