Люблю. І обіцянки не порушу.

Не зраджу. Не покину. Бо люблю.

Розстібну ґудзики. Порину в душу.

Я кожен мент і подих твій зловлю...

Якби я вміла малювати, то тут би був його портрет.

Могла б його я цілувати, коли б я вміла малювати,

А так – не вмію...

Досвітки – світанки – ранки:

Розповзаються коханки

По хатах.

Їх обвели, обкрутили,

Обманули, обдурили

Там, у снах...

На цвинтарі зимного лісу.

Тому у новому все тихо і мирно:

Ліси наші – лисі...

Я – іномарка з фабрики „Юкрейн”.

Я – рідне все в сучасній оболонці.

Я – у перекладі Морозівському Фрейд.

Я – все печерське, нивське й оболонське.

Вікторія народилася 13 серпня 1989 року в м. Черкасах. Мешкає в Києві. У 2005 році закінчила Дитячу музичну школу № 10 за фахом фортепіано. У 2006 – Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З 2004 року відвідує літературну студію Василя Герасим’юка. Пише вірші та прозу.