|
|
В категорії матеріалів: 3
Показано матеріалів: 1-3 |
|
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Місяць самотній на свічки полює,
Промінь застигнув шовково вгорі.
Ніч собі брови сурмою малює,
Смалять недопалки зорі старі.
Тільки трамвай заколисує місто,
Місто дріма, ліхтарями повите,
Пагорб зітха, мов смарагдове тісто,
Плаче вода несамовито.
Залишок дня потонув у Дніпрі,
Київ - як лата на пагорбі Щека,
І лиш метро у глибокій норі
В ніч рокрива свою хижу пащеку.
|
ПЕРША ВЕСНЯНА НІЧ
Голубіли конвалії тихі,
Сонце впало в блакитні криниці,
І дощі оживали у квітні,
Темно-сині, мов Бога зіниці.
Ліс, клечанням оздоблений, сяяв,
Десь губились думки і слова,
Наче вперше - весняна осанна,
Вічно юна і вічно жива.
А вгорі світить шмат мідяка,
Що його надкусив старий біс.
Лиш одна ніч буває така,
Коли небо, і зорі, і ліс.
|
 Мене звати Богдана, я студентка філологічного факультету Національного університету "Києво-Могилянська Академія". Свої вірші я ще не друкувала в офіційних виданнях, максимум - то районна, шкільна газети, оскільки маю лише 17 років. Народилася 20 квітня 1991 року в Киїєві. Два основні хобі, яким присвятила дитячі роки - народні танці музична школа, клас фортепіано. Останні 2 роки граю в юніорській лізі "Що? Де? Коли?", взагалі серйозно займаюся інтелектуальними іграми, вони дають відчуття власної "нормальності" у сучасному бурхливому світі. Три роки перекладаю Роберта Бернса з старошотландської мови. У майбутньому бачу себе журналістом, кажуть, це бунт генів (батько - журналіст).
Серед улюблених авторів: Андрухович, Виничук, Матіос, Дереш,І гор-Антонич, Маркес, Джойс, Кафка, Симоненко, Костенко, Стус, Кундера, Дюрренматт.
Знаю, що читати вам доводиться багато, тому надсилаю поки лише три вірші, до того ж короткі. Буду вдячна за будь-як щирі відгуки.
ПІСНЯ ДОЩУ
І хитнулося важко оксамитове небо,
І почувся глухий приречений грім,
І востаннє земля подивилась на себе,
І останній промінчик сонце зігрів.
І упала краплина, мов предтеча потоку,
І сміялося листя, співали гілки,
А розбурхане сонце, огнисте, глибоке,
Заховалось у хмари на довгі віки.
Дрібний дзвін рикошетив брудними шляхами
І губився у снах стоголосих доріг,
Він пройшов, пролетів над чужими думками
І упав, розіп'ятий і срібний, мов сніг.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
