Знов горить життєдайний вогонь.

Вибух -- батько світів невгамовних,

що стирає з натруджених скронь

цвіт дрібниць золотих і любовних.

Ще бодай кілька кроків, іще

трохи швидше, влучніше, щоб знову

міг полити гарячим дощем

світ обману й янтарну полову.

Не лякайся, бо лагідна сталь

на руках, чи в сплетіннях -- омана,

що лоскоче зрадливу печаль,

помирати ж ніколи не рано.

Нам надію вогонь дарував.

Знову танець свинцевий кружляє,

щоб Господь знов Петру наказав

пропустить відчайдухів до раю.

Розбиваючись в бризки об лід

нездоланної світобудови,

змиєм кров"ю безвиході слід,

щоб світанок яснішим був знову.

Тисячі ми голів і долонь

склали юних безмежних жертовних.

Й знову бунт -- життєдайний вогонь,

вибух -- батько світів невгамовних.