Вогонь признання
Тремтіли відблиски його в очах Розширених. Тривожно дихало мовчання. Приречено між нас палахкотів Гіркий вогонь мого нежданого признання. (Як я вбивала іскри ті святі! Як билася з вогнем, коли іще не був багаттям, Молилася, щоб згас навік, а він В мені, знеможеній, Пожежею здійнявся. Прости. Щоб вирватись тепер із вуст, Йому потрібно було всю мене спалити, Щоб не лишилось навіть слів, Лиш клекіт полум’я у грудях.
Додав: TamaraHanenko (15.12.2009)
| Автор: © Тамара Ганенко
Розміщено на сторінці : Ганенко Тамара
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 3356 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): вогонь , ІСКРА , Сповідь , любов , страждання , кохання , признання , пожежа
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА