Наш Котик збирався іти на
гостину, Наш Котик ретельно вмивавсь біля тину, Дивився у люстро калюжки з
годину, Пригладжував білу свою кожушину. Та Мишку побачив - про все
він забув! Пом"яв кожушину, люстерко згойднув...
Дякую, Наталцю! ... так, для щастя і нам, як подумати, - справді мало треба (але важливого: щоб любить і любили, щоб був необхідний мінімум для життя, щоб не хворіти...:))
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
