Дякую за відгук. Ви знаєте, пані Катерино, я люблю спостерігати за поведінкою людей, і особливо дітей. Як у них швидко вмробляються пристосування до життя. Дорослі кажуть одне, а роблять зовсім по-іншому. Поки діти маленькі, вони поводяться так, як закладено у них природою. Вражає їхня дитяча безпосередність. А потім вони стають іншими. Правда, не всі. Є такі, що залишаються альтруїстами на все життя. Я вважаю цю рису у людей найціннішою!Щастя Вам та добра! З повагою!
Так, ми з Вами - однодумці! А інакше і бути не може. Я посоромилась вказати вам на одну неточність у вірші. Наголошений склад у Вас третій. Тому, ось в оцьому рядку треба підправити: "Я до твого плеча притулюся". У слові "твого" наголос повинен падати на другий склад, а у вірші він лягає на перший: "тво'го". Звичайно, я на недоліки автору вказую в закритій формі. Та бачу, що тут можна писати вікрито. Бажаю Вам успіхів та вдачі!
Дякую за відвертий коментар. І вибачатись Вам немає за що. Адже, Ваша правда. Таки дійсно, кострубатий. Я й справді, писала цього вірша на емоціях. І було це рівно два роки тому. Емоції були (ще й які!), а досвіду - кіт наплакав. І поставила вірш, поспіхом. За це дуже картаю себе. Звичайно, ретельно все перевіряю. А тут... Та що тепер. Ще раз дякую. Всього Вам найкращого!
Згодна з тобою, Боря. Україна переможе ворога і ми будемо жити в нормальній цивілізованій країні! Хай не скоро, але так буде!***Дякую тобі за коментар. Приємно, що ти не забуваєш про мене! Хай щастить!