Юрію Олександровичу, ви добре відтворили ситуацію того часу. Люди вмирали пухлі від голоду де попало. На залізничних станціях їх було особливо багато. Мені розповідали, що у нашому селищі спеціально підбирали людей ослаблених і тих, хто вже помирав. Відвозили їх у В. Зорянку, там підгодовували. Хто не вижив, тих хоронили у братській могилі. Тобто, під страхом смерті, людей намагалися врятувати. Страшний був час... Дякую Вам за цей правдивий і такий болючий вірш.
Дякую Вам, Юрію Олександровичу, за теплий коментар і за підвищення репутації. Приємно. Радію, що викликала у Вас спогади про дитячі веселі роки. Справді, насолода була від такої їзди неперевершена. Хоч батьки і сварили за це, а все одно ми їздили. ***Хай Вам щастить в усьому! З повагою, Н. К.
Мовчу, бо нічого додати до того, що Вам написали, п. Катерино. Рятують тільки субсидії. ***Дякую за правдивий вірш. Хай щастить! Може ж таки щось та зміниться... Будемо сподіватися на краще!