Дякую Вам, Ліліє, за такий зворушливий коментар. Як Ви вірно висловили свою думку. Адже, й справді, якщо приміряти свої негаразди до справжнього горя, яке спіткало людей, то вони здаються просто дрібницею. ***Хай все у Вас буде добре!
Дякую тобі, Борю, за коментар. Це дійсно - історія моєї сім'ї, тяжка і дуже сумна. Я історію своєї сім'ї написала в своїх мемуарах. Вони вже готові. Син якось не дуже цікавиться, а от донька... Вона хоче знати все. Мною складений родовід і не один. Так що, можна сказати, що я вже приготувалася... :-))) ***Хай тобі щастить!
Сміюся :-))). Ох і приказку Вам написала п. Катерина! Я її ніколи не чула. Та й влучно ж до Вашого вірша. Отож, і я, мабуть, так би сказала. Пишіть. Успіхів Вам!
Дякую Вам, п. Петре, за коментар. Моя мама теж розповідала про фарбування парашутного шовку. Тяжке було життя... А зараз війна і кінця їй не видно... ***Щасти Вам!
Дякую Вам, п. Катерино, за коментар і, особливо, за підвищення довіри. Про життя наших батьків можна писати книжки. В основному це будуть сумні історії. Так, життя - непроста штука... З повагою до Вас і побажаннями добра і щастя!