Не пощастило Магді виїхати з окупованої терористами територіі Донбасу. Донька встигла виїхати до Києва, а Магда залишилася з чоловіком у Макіївці, тому що була прикута до ліжка її тяжко хвора свекруха. Не знаю, як у неї все склалося... Тому і відповідь їй написала в таких оптимістичних фарбах, прекрасно розуміючи, що світле майбутнє буде ще не скоро. Але воно буде обов'язково!
***Війна ще триватиме довго. Все вказує на це. Прикро, але ми тут абсолютно безсилі. Не можемо щось змінити. Залишається лише підтримувати бійців і чекати на перемогу.
Дякую п. Катерино, за коментар. Звісно, війна колись закінчиться. Результати відомі, Ви про них написали: це каліки, сироти, вдови, страшні психологічні травми. Про наслідки війни дуже добре написав Еріх Марія Ремарк у своєму творі "На Западном фронте без перемен". За силою розкриття фатальних наслідків війни цьому твору немає рівних. Чи читали цей роман ті, хто разв'язали війну на Донбасі? А скільки таких військових конфліктів на всій земній кулі? Що робиться взагалі? Людям набридло жити в мирі?
***Обрусіння України пов'язане з переселенням росіян на українські землі. Все це робилося спеціально. Ще й зараз молоді люди з сільських шкіл, які навчаються у ВНЗ, соромляться говорити українською мовою, одразу говорять "па-руськи".
***За російськомовних я не згодна з Вами. На особливі права претендують ті, хто хочуть розірвати Україну. Є російськомовні патріоти України, і є україномовні сепаратисти. От і все.
***А відповідь п. Магді писала так, щоб хоч якось розраяти її біду...
Гарний, такий, по-родинному, теплий вірш. Всі ми хочемо, щоб онуки були схожі на нас - на діда і на бабу. Успіхів Вам, Юро! Хай щастить От тільки світлини я не побачила. :-)
Де є добро, там буде й зло обов'язково. Так було, є і буде. Це особливість людського життя. І ми нікуди від цього не дінемось. Ідеального суспільства не було і не буде. ***Хай щастить!
Неначе тисками стиснуло душу, Так боляче все це читати...
***Самотність дуже важко переносити. Як я Вас розумію! Та змінити, на жаль, нічого не можна. Як правильно і точно Ви висловили свої думки. Терпіння Вам, п. Катерино. Як добре, що Ви пишете вірші! Це Ваш порятунок. З повагою!
Дякую п. Петре, за коментар. Такі приклади недобросовісного ставлення вчителя до своєї роботи, на жаль, не поодинокі. І діти знають про це і пам'ятають все життя. І, так, як і Ви, вдячні тим, яких називають вчителями від Бога.