Це вірш про нас,про всіх з того покоління.Один мій дідусь репресований-могилки нема,другий весь вік інвалід (фінська компанія), а батько загинув як мені було 7 років....Хороший ,правдивий вірш!
Ваша вічна тема...Якщо точніше то мабуть наша тема!Скіль любові лється,туги за рідним краєм.Чи буде колись так як ми хочемо,мабуть буде...Прийдуть замість нас інші,які не захопили вірус СССР ,подивляться іншими очима на історію ,зроблять висновки і будуть розбудовувати....
На жаль коли я ставав на рушник така техніка як зараз була відсутня,залишились тільки фото.Це зараз і відео і опрацьоване відео (фільм)і фото.Але головне це пам'ять,в ній якщо по-копирсатися то є все...
Фатин можна назвати місцевим діалектом,у нас так кажуть,хоча як писав вірш років два тому я знаходив у довідниках тлумачення цього матеріалу,а з іншими речами згідний на всі 100%
Дякую,Тамаро,згідний таке життя,багато радості у ті моменти,але і смуток...Хоча він швидко проходить,може це той день який дійсно підкреслює що жив,когось залишив,життя продовжується!
Чудовий вірш, душею написаний....Колись і я робив спроби писати на цю тему,я думаю автор вірша не буде заперечувати якщо я доповню тему. Біла сукня
Як віддавала сукню доні , прозоро – білу ніби сніг. Фатин і атлас на долоні , перенесла через поріг. Свого весілля день згадала так наче вчора це було…. Як мама сукню теж вручала, а час злетів вже все пройшло….