Ледь на клямці
дзенькнуло кільце.
Ще з порога я
побачив друга
Вставлене у
бороду лице.
Недаремно серця я послухав,
І додому швидко поспішав.
Рідну і близьку
собі по духу
Відчуває
здалеку душа.
Певно, прозвучить неблагозвучно,
Будуть різні
в кожного думки, -
Та в житті ми з
другом нерозлучні,
Як у небі
вічному зірки.
Я себе уже не
відокремлю
Від цього
маленького гурта.
Любимо удвох ми рідну землю,
Збурюючи
старості літа.
Не збагну - чия
була ідея
Йти плечем
довічно до плеча?
Так зоря
змикається з зорею,
Так горить на
два кінці свіча!
Бо не гаснуть
довго сигарети,
І єднають
суперечки нас, -
Сивочолих
мрійників – поетів,
Що шляхи торують
на Парнас.