Побратиму

Ледь на клямці дзенькнуло кільце.

Ще з порога я побачив друга

Вставлене у бороду лице.

Недаремно серця я послухав,

І додому швидко поспішав.

Рідну і близьку собі по духу

Відчуває здалеку душа.

Певно, прозвучить неблагозвучно,

Будуть різні в кожного думки, -

Та в житті ми з другом нерозлучні,

Як у небі вічному зірки.

Я себе уже не відокремлю

Від цього маленького гурта.

Любимо удвох ми рідну землю,

Збурюючи старості літа.

Не збагну - чия була ідея

Йти плечем довічно до плеча?

Так зоря змикається з зорею,

Так горить на два кінці свіча!

Бо не гаснуть довго сигарети,

І єднають суперечки нас, -

Сивочолих мрійників – поетів,

Що шляхи торують на Парнас.