Все вірно, лиш безмежно гірко, уже скінчається життя, а як в юності на дірці дірку латав, та вірив в майбуття... А зараз.... вільні та обдерті і свій "слуга народу" нас обдер і чекає, будемо відверті, щоб народ нарешті наш помер...
Гірка і жахлива правда життя.... та винні не лише вожді, а ще й їхні прислужники-виродки на місцях, що останній вузлик насіння відбирали у дітей і виганяли їх із хати на холод... То ж винні і запопадливі наймити-запроданці.....
Мало нам підкинути дровину, Як багаття й досі не горить.... Ти спочатку підпали, лПросніться, людиюдино, Щоб межі погляду відкрить. А потім кидай, щоб світло не згасало, Щоб лиходії зжарились в вогні. Досить,.. нас поглянь, чимало, Та багато ніжаться ще в сні.