Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
Саме так. Миті дитинсьва незабутні. Пам'ятаю ті снвги, заметілі, той лапатий сніг, яки падає так, наче небо провалилось, скрипучий мороз. Приємні спогади, які і виливаються у вірші.
Дякую! До речі, з цим віршем перемогла одному з конкурсів, який проводився з-за підтримки Німеччини, якщо не помиляюсь. І отримала грошову винагороду та сертифікат.
Дякую! Так воно і є. Не хочеться втрачату віру, надію. Хочеться вірити в світле майбутнє, дивитись в нього, йти до нього.... А доводиться це все робити крізь згарища, руїни й попелище.... Ми не бачимо Святого Миколая. Та сподіваємь на чудо МИколая Чудотворця...
Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогодення.