Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ, ТО В НАС НЕ ДІТИ Й НЕ ОНУКИ, А Й СОБАЧЕНЯТА ЧИ ЯКИЙСЬ НЕПОТРІБ? Хоч би думали. що говорять і не скиглили, що там їм кепсько. ЇХ ніхто там не тримає і в кайдани не закув. Як кепсько, то зібрали валізу і гайда додому. А в кого нема домівки, то винаймати так само,як там винаймають. Але ж не всі хочуть правду чути.