Так воно і є. І прикро, боляче й огидно чути від тих,хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ? ТА ВІЙНА". та нічого не хочу! Хочу вижити і жити!!!!!!!!!!
Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ, ТО В НАС НЕ ДІТИ Й НЕ ОНУКИ, А Й СОБАЧЕНЯТА ЧИ ЯКИЙСЬ НЕПОТРІБ? Хоч би думали. що говорять і не скиглили, що там їм кепсько. ЇХ ніхто там не тримає і в кайдани не закув. Як кепсько, то зібрали валізу і гайда додому. А в кого нема домівки, то винаймати так само,як там винаймають. Але ж не всі хочуть правду чути.
Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді - РОЗБУДУВАТИ УКРАЇНУ!