Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність землі предків дорогого варта.
НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ, ТО В НАС НЕ ДІТИ Й НЕ ОНУКИ, А Й СОБАЧЕНЯТА ЧИ ЯКИЙСЬ НЕПОТРІБ? Хоч би думали. що говорять і не скиглили, що там їм кепсько. ЇХ ніхто там не тримає і в кайдани не закув. Як кепсько, то зібрали валізу і гайда додому. А в кого нема домівки, то винаймати так само,як там винаймають. Але ж не всі хочуть правду чути.
Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
