Не я називаю себе дідом, а онука до мене так звертається. І радісно, й сумно від її слів на душі. Софіє, і пісні, і вірш чомусь звучать через один рядок. Картинка йде, віночок красивий на воді бачу, ходу вашу, а звучання через рядок. І у вас подібне?