А чого ж ви не можете, якщо кохаєте? хоча повернути обєкт свого кохання ви хочете. от які думки закоханого! ви самі собі втверджуєте, що не кохаєте, але на світанку розумієте, що нема з ким зустрічати схід сонця і серцем гукаєте своє кохання. хоч лиш на хвильку. ви все можете, бо у вас в серці кохання. мені сподобалось. дуже гарно!!!!!!!!
Я питаю ЧОМУ лише того, що для мене це важливо. це слово мого життя, без якого я не проживу. а молодь питає, бо не може багато чого зрозуміти. вона питає у свого старшого покоління. от і все.
Недавно, циєю зимою, я була на зборах письменників Полтавщини. ми (новенькі) там читали свої вірші. але всіх молодих дуже розкритикували. я вже й хотіла кинути писати, але під такою напругою написала 2 вірші. це один зних. просто, насправді люди не такі, як хочуть здаватись. багато з них можуть віддати своє життя заради всього людства. і оце ця людина. це чиста істота, яка хоче всих врятувати, але її покинули. пелюстки. це наше майбутнє покоління, яке навіть не ставши дорослим гублять наш народ. от і все. просто треба вдуматись.
Цікаве поєднання песика і життя. але не завжди життя нам настільки вірне, як песик. от якби додати більше рими, було б краще. а взагалі меня сподобалось.