У листах, що злетіли поштою, малювала свій нотний стан, де шифровані звуки зрештою на пюпітрі лишили шрам. І між нами роки і вічності, і між нами співзвуччя снів... Набули все ж ознак окличності ті ім'я, що в мені зронив.
Шкода, що так швидко, осінь відступила, під навалу зимню, в холод, у сніги... Миттю моє серце страхом полонило,- а чи повернуться весняні плуги? Але підсвідомо, у душі є віра, що в садах квітучих, ти любов знайдеш, вернеться і травень... всьому певна міра... Час же гоїть рани, що не мають меж.
Бо цікавість виявляв, наш Жираф невпинну, - голу шию виставляв на холодну днину, бо без курточки бродив, заголивши спину... Ось тепер і захворів - Матиме - ангіну.
То Муза у гаю збирає, осінні рими і пісні, а лиш повернеться, ми знаєм, - заграють ноти голосні, а може й тихі, зовсім ніжні, знайдуть поета й читача... І буде як у ночі сніжні плекати нове "дитинча"