Злетіла ніч, немов ворона, Сумна свідомість в ній потоне, Вона стоїть біля вікна: Попереду - дощу стіна. І дивиться у хмарне небо... Чи сподіватись, чи не треба? І чим вимірюється страх, Бо він застигнув у думках. Вона нарешті вже готова Прийняти все, змиритись знову, Піти за правилами долі, Зіграти всі потрібні ролі. І втратити себе... навік. Позаду - лиш тремтячий крик. Плюс-мінус: все тепер відносно, А на душі так важко й млосно, Але навколо лиш одне, Усі їй кажуть: "Все мине". І та примарна вірогідність, І невсипуща, тверда гідність, Мов меч, краяє знов до ран: Стереотипи - все обман. Чи то прийде ясна погода? Чи розіб'ють весняні води Холодну зиму крижану, А сонце - дощову стіну? Усе попереду, все згодом...
Душевні метання, невизначеність, примарність сподівань, тривога - все мине разом із ніччю. Дуже тонкі перебирання струн душі в передсвітанковий час. Здається, саме з першим ранковим променем все вже готове вибухнути правильним рішенням, шквальним позитивом і оптимізмом. Таке у мене сприйняття цієї поезії. Вам "5"!
Звучно, приязно і хоч меланхолійно, - ДУЖЕ МИЛО. Так легко читається...Повірте, прошу, що я читаю багато наших, тобто українських поетів. На жаль не всіх розумію. А у вас, наче на іконі все читливе, зрозуміле, любе. Моя щира оцінка з чужини - велике [color=red]"5" . Дай Вам боже чергових успіхів на словній арені!
Ви написали дуже гарний вірш! Він мов пісенька -- легкий, і в той же час глибокий, як море. Вам 5 безперечно! У мене для вас є порада: спробуйте замінити слово "тремтячий" на тремтливий, здається так буде краще звучати. А ще коли у вас буде вільний час, хотілося б більше дізнатися про слово "краяє", якщо чесно, то я ще такого не зустрічала. Чекаю відповіді!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
