Дзвонить якось рідна бабця до малої Наді: -Завтра в гості я приїду. Чи будете раді? Де батьки? Чого сама ти? Що у вас нового? Що тобі привезти,внучко, доброго, смачного? - Тато, звісно. на роботі. Мама в перукарні. Треба їй чомусь на завтра зачіску шикарну. Нині була в нас сусідка. Щось шептались трохи. Чула я, що мама тату нині зробить роги. Бабця зойкнула у трубці, тільки це лиш вчула: -Так і знала. Щось не так. І серцем аж відчула. Бабця тут же дзвонить сину.( Тож серйозні речі.) Той миттєво ноги в руки. Аж язик на плечах. Сіпнув двері. Різко в хату.Гаркнув із порога: -Як могла? Невже це правда? Міряй, Міську, роги? В жінки враз на лоба очі. Що то за халепа? Чи від криків, чи від нервів стерпла аж щелепа. Сіла враз вона на стільчик, кліпає очима. Навіть близько не второпа, в чім ото причина. Тут мала ревіти стала. Хоч тікай із хати. Мусів Міша все, як є, детально розказати. Жінка слухає й регоче. Що й сказать не знає: - В тебе точно, чоловіче, розуму немає. Потім глянула на доню:- Ох і язиката! Надурила бабцю Ганю. Бабця, звісно, тата. Скільки криків, скільки нервів. Ну ви і вар'яти. Міг, Михасю, подзвонити й просто запитати. Роги, певно, ще зарано. Почекаєш трішки. Замість рогів я готую макарони- ріжки.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")