Витвір тих умовностей чужих, Де краплини правди вже не чинні, Ладен стати спалахом в жарині Цінних злетів внутрішніх своїх.
Світе, не марнуй свої літа: Склом дешевим зламана безжально, Хоч таки буденно і звичайно, Не одна вже нитка золота.
Кожен день - то їх життя нове, Кожен промінь крізь слова пливе. І вони не згинуть у дорозі.
Сяйво тепле - чистий їх потік, І не спинить мандри він повік, Бо ніколи здатися не в змозі.
|