У вільній Вкраїні «добре» живеться, Народ чув цю казку не один уже раз! А «добре» живеться, бо все продається – Залізо, вугілля, електрика, газ! Свій газ продаємо та добуваємо, Російський купляємо та споживаємо! Електрику також свою виробляємо Втридорога зразу собі і збуваємо! Вугілля, залізо на шахтах копаємо, З нього цвяхів не робимо і не куємо! В запас не ховаємо і не складаємо, Ми зразу за безцінь його продаємо! Продалù все, що в спадок дісталось, Порізали флот та станки на залізо! Так торгували, що не їлось, не спалось, А людям в кишені фальшиві авізо! Ще, правда, не все гендлярù продалù, Залишилось останнє наше багатство! Ще землю продати чомусь не змогли, А продадуть - прощавай Українське братство! Тоді підемо Українці по світу з сумою, Будемо жéбрати, циганити та канючити! Ми самі поставили церберів над собою, І дозволили нас мордувати та мучити? Анфас Україна на вигляд дуже багата, Цей лоск сліпить очі в наших містах! На кожному кроці – палац, а не хата, Ніхто не повірить, що нам ніби крах! По вулиці йдеш і все єство радіє, Зліва і справа - круті магазини! Від щастя та захвату серце німіє, Сорочка від гордощів липне до спини! Реклама на речі і зверху, і знизу, Як кажуть в Одесі – «сплошные понты»! Якщо ти, не клюнеш, а звернеш на кризу, То знай, що прийти тобі можуть - «кранты»! Від краму в вітринах - розбігаються очі, Шкодá пусто в кишенях, а то все б закупив! Та не обíйдеш ці скарби до сáмої ночі, Навіть, як би цілий день не їв, і не пив! Тут вас одягнуть від Джона Гальяно, З голки одежа – костюми, манто! Взує Фелліні – бренд італьяно, Тут продадуть вам шикарне авто! Вам, що до вподоби – Хюндай чи Тойота, А може Ланд Ровер, Мерседес, Мазераті? Що не проїдуть ці ляльки в ваші ворота? То їдьте на Мікрі, Славуті або на Фіаті! А ось бовваніє попереду центр торговий, Направо смартфони, цифрові телевізори! А там супермаркет величезно казковий, І на кожному кроці чергують провізори! Ну, що тобі треба, дорогий споживач, Золото, платину, серебро, діаманти? Давай тільки гроші, не скавчи і не плач, Ми все продамо – в нас торгові таланти! Можем яхту продати тобі білокрилу, А можем в центрі Ньюйорку подвір'я? Купляй Конча-Заспу - гарну та милу, Далеко від Києва? То бери Межигір'я! Що, грошéй на ці речі в тебе, нема? То, що виглядаєш, чого тобі треба? Ти зрозумій – покупців в нас чортма, А в таких, як ось ти – в нас непотреба! Може в іншому плані тобі щось продати? Ось зацікавився – так нам, ніби здається! Та за гроші всі послуги ми можем надати, Адже все в Україні, все - все продається! Що продати тобі vip – палату при родах? На, будь ласка, немає ніяких проблем! Для будівлі ділянку в громадських городах? На, для себе будуй, хоч самий Віфлеєм! Може місце в садку тобі треба для чада, Може довідку треба, що здоровий, як бик? Та за гроші, повір нам, ніщо не завада І якщо від хвороби ти худий, як сірник! Вам водійські права чи диплом бакалавра, Може докторську ступінь чи місце у Раді? Що вам краще по смерті – Мавзолей або Лавра, Чи звання генерала, та зірки на параді? Що, серйозні проблеми у вас з рекетирами, Вас нізащо щемлять ДПІ, інвалідний фонд! Ви лиш вчасно платіть, можна квартирами, Задоволимо ми найкрутіший бомонд! А до суду дійде? Та з вас люди сміються! Може скажете вас незлюбила Аврора? Не біда – судді також у нас продаються, А якщо треба, то ми купимо і прокурора! Вам що - влаштувати на людей полювання? Пóслугу можуть купити олігархи тире депутати! Міліція з прокурором забезпечать «змагання», А промахнетесь, то продамо вам комфортні грати! Ну, що ви такий, як дитя вередливий? Подібні частенько в СІЗО зостаються! То знайте клієнт до біса примхливий, Черги на передачі - також продаються! Що ви сказали, хочете совість купити? Та ні, її в продавців давно вже нема! Ну, як вам, шановний, це все пояснити, Давно вже зкупила всю совість чума! Пробачте браття мої, я вже втомився, Писати про те, що я вам розказав! Неначе з гидкої баюри напився, Як добре було б, аби цього не знав! Та не втічеш нікуди від цих продавців, Ми з ними неначе в однім курнику! Вони за парканом, під дахом стрільців, А ми на смердячому всі смітнику! Вони до смороду вже звикли давно, А нам всім навіщо смердяче життя? Воно, як про вбивців, жорстоке кіно, Навіщо без Бога нам йти в небуття? Я думаю, браття, що нам вже пора, Без жалю гнилий паркан зламати! За руки всім взятись і з криком – ура, Неправду та зло з України прогнати! А потім взяти в руки теренову мітлу І почистити смітник з чотирьох кінців! Якщо треба – пройтися по битому склу, Та вигнати з двору сволочних продавців!
• Хтось мені розповів таку байку. В особи є можливість безкарно вкрасти в людей чи в держави (все рівно в людей) великі гроші. Але як ними користуватись – гроші ж крадені? Особа відкриває магазин. За день в цьому магазині може не бути жодного покупця, але чеки на касовому апараті цілий день друкуються. Надрукували за день сто тисяч. Тридцять тисяч віддали на податки. Сімдесят тисяч кладеться в кишеню. Операція закінчена – гроші відмиті, ними вже без страху можна користуватись. Шкода тридцяти тисяч, але нічого не вдієш – витрати виробництва.
Якщо лизати одне місце і на чорне казати біле, то совість не розбудити ніяк.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
