За обрій
Любий , відведи мене за обрій, Де чекають в сивині Карпати. Там ліси могутні, тихі, добрі І рукою можна хмар дістати! Там вирують неймовірним цвітом І красою пестять людям очі Різнобарвні і тендітні квіти Та вода джерел в траві дзюркоче! Надихатись повітрям неможливо У тих горах... Серце завмирає Від краси, від відчуття, як щиро, Цей чарівний, нiжний край сприймаю! І щосили в далечінь кричу я, Стоголоссям в небі вiдлунає- Хай весь світ, усі Карпати чують, Що щаслива! Що тебе кохаю!
Додав: Ниагара (20.02.2013)
| Автор: © Козак Наталія
Розміщено на сторінці : Козак Наталія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1585 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя