Ті слова наче вітер і серце холоне,
У печалі душа й не приходить
весна.
І твої не зігрію я більше
долоні,
Моє ніжне кохання залишилось в
снах.
Я блукаю вночі і шукаю дорогу
У кохання своє і омріяну даль.
Тільки в серці моєму вселилась
тривога
І по венах біжить застаріла
печаль.
Ми як два полюси, де кохання там
зрада.
Але нам вибирати життєві шляхи.
І для щастя свого віднайдемо
поради,
Щоб свої замолити давнішні
гріхи.
|