Щоб помирати від любові–це значить нею жити.

Щоб помирати від любові–це значить нею жити.

Любов повинна освіжати і виживанням вчити,

Думки окрилити й надії –  освітлення чинити,

А не затьмарювати душу, а чи серця ранити…

Гніздечко в’є любов у серці і в розумі людському,

Насмішки  нищить й наговори на язику чужому,

Забавам не дає розпусту для чорного  прокльону,

Лихим утіхам, що безликі, надійну дасть заслону.

Любов ликуючи лікує, як досхочу  нап’єшся,

Занозу видалить із серця й коханням озоветься.

Вона серйозна й жартівлива – така багатолиця,

Тому із пристрастю обурень чимдуж на зовні рветься.

Як той маленький вітерець, що й полум’я осилить

Отак любов хоча й слабка, та  почуття окрилить.

Бо вітер той, хоча й без сил, і полум’я погасить,

А ватру, що пала в горах він заревом прикрасить…

Отак любов, що лиш росте підвладна навіть жарту,

Коли ж коханням  забурлить – вже не зупиниш старту.

Чи насмішки, чи поговір, чи сумнів – не погрози…

Кипить вона немов вулкан і не страшні їй сльози!