Немов приснилося мені моє життя, В рожевих снах,у вранішніх світанках Я йшла,долаючи свій довгий шлях, Всміхалась сонцю,небу в білих хмарках. Я падала, та знов вставала й йшла Не плакала,а людям посміхалась І вижила,і все здолать змогла, Недобрій долі в ноги не вклонялась. Спасибі Господу за те,що я живу, Що не одна,з хорошим чоловіком І що не тлію я -горю. милуюся чарівним Білим світом! Спасибі Господу за те,що я живу!
|