Б’ються до шибки, як діти, Голі березові віти, Дощ їх полоще, мов шалі, У сумних звуках печалі, Що виринають Із хати Через віконце кімнати. Дівчина в хаті – красуня, А біля неї бабуня. Про якісь хатнії речі Плямкають губи старечі… Дівчина слухає тихо, Ніби вколисує лихо, Що проросло біля неї, Як коло матки своєї, Очі… блукають далеко… - Де ти, мій друже, лелеко? - В теплих краях і на волі, - На волошковому полі - В парі… А, може, і діти? - Гарно сім’єю радіти. … Чи ти повернеш до хати? Буду тебе я чекати, Бо ти єдиний, що маю, Серцем тебе я кохаю, Пташку свою довгоногу… - Вистели, Боже, дорогу… Сльози скотились на груди… - Я, не полину нікуди, - Мушу до смерті, до згину - Зносити тяжко провину… … Зроду покинула мати. Бабця дала виростати, Пестити, дбати, любити, Краще б воліла втопити… Що мені руки та врода, Як наймиліша - свобода… Гратись безжурно з вітрами, В подорож плисти морями, В пояс бродити снігами… Все залишИлось для мами, Що у нерівнім двобої Суть розділила на двоє…
***********
Лиш у снах я живу на межі, Вибираю круті віражі, Йду долиною білих снігів, Та не бачу своїх там слідів… Знов блукаю у горах крутих, Кличу друзів, хвилююсь за них І … зриваюсь з карниза гори, І чомусь я лечу догори?!... Раптом сотні маленьких долонь На зовущий відносять вогонь… Ось, злітаю під купол небес До Ісуса, що в душах воскрес, Вдарувавши нам вічне життя Для творіння, а не каяття… … Сон відходить, у ночі туман, І я знову берусь за роман, Щоб зануритись в слово, як сон, І з природою, щоб в унісон Доказати, що я ще живу, Пам’ятаю бабусю свою, І хатину, і двір, і село, І привітне лелеки крило.
Дуже Вам вдячна за Ваш коментар. Це один вірш, але як ви могли замітити, що він називається "Двобій", то хотіла показати життя дівчини - інваліда (з вини матері),яка бореться за життя в реаліях і у снах.
А я,все таки думала,що це два різні вірші об"єднані однією тематикою.Дуже добре ,що ви торкнулися цієї болісної теми (її часто обходять ,а це реальність життя і на горе дитячим долям, ця реальність стає все більшою).
Щемно...Часом нарікаємо на якісь життєві дрібниці, а десь поруч є люди, які позбавлені навіть найнеобхіднішого - здоров'я... Проникливий диптих, що змушує замислитись над прочитаним.
Вдячна за розуміння. Так, для таких людей життя - суцільні перепони...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Щиро дякую за коментарі! А прозою, бо пишу на телефоні, не можу відформатувати. Обов'язково пізніше додам формі. На комп'ютері забула пароль входу на сайт.
у Вас 
0
глибоко
Проникливий диптих, що змушує замислитись над прочитаним. 
