Безсонна ніч- моя недбала мати, Знов потайки народжує мене, І, в закривавленім подолі, геть із хати Несе і думає, що все це їй мине, А я тягну до неба рученята І верещу, благаючи життя… Безсонна ніч – моя недбала мати, Собі не залишає вороття. Її сусіда – милосердний ранок, Візьме на виховання байстрюка, Щоб знов і знов виводити на ганок, Й, на заздрість мамі, рідним «звать синка». Я виросту і стану непутящим… (Спадковість – сильна річ, що не кажіть). І буду я питущим, і гулящим, І «папочку» поставлю «на ножі». Відсидівши свій клятий день довічний Вернусь до мами-ночі в рідний дім, Мене зустріне на порозі вечір-вітчим, Ми сядемо до столу разом з ним, Ніч - мама кинеться пробачення просити, І я пробачу, і читатиму вірші, І ми зарюмсані і п"яні будем пити За упокій ранкової душі.
|