Весела дівка – молода весна (У міру і розбещена й цнотлива), Фліртує з вітром, ходить по ланах І сміхом «заливається» звабливим… Заслухається співами птахів… У чистих водах вмиє ноги білі, І тисячами теплих промінців Зігріє, рік воскреслих, тихі хвилі. І ні на мить не спиниться вона, Бо переповнює кохання душу й тіло… Блукає світом молода весна, Шукає скрізь того, кого хотіла… Спить у садку самотній юний бог, Обсипаний вишневим білим цвітом… Весна таки наробить «помилок», Щоб мудрій осені було за чим жаліти.
|