По дорозі життя далекій
Повертають домів лелеки,
Заквітують сріблясті роси
На духмяні впадуть покоси.
Повернуться лелеки знову
Де зелена шумить діброва,
Де всміхнеться у пишних травах
Сходу сонця палка заграва.
В обрій стелиться шлях зворотний,
Криком зійде луна з безодні,
Присмерк спинить перед очима
Пам`ять літ, що жене провина.
Знову віриться у минуле,
Що повернеться все як було,
Що віднайдеться заповітне,
Що, можливо, ще буде світло.
Шлях знайомий несе за обрій,
Там залишився світлий образ,
Що тримав в небесах холодних,
Повертав із країв заводних.
Чітка метро-ритмічна побудова і структурованість твору просто заворожує , і все це ніби запрошує композитора написати на ці слова музику.Обнадійливо - ностальгічно - сумні ноти , зачаровують своєю щемністю аж до глибин серця .
Дуже-дуже вдячна за Ваші слова! Щиро зворушила така висока оцінка! Я справді на емоції писала вірш.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
