Палили села, В тому і наше село. Моє село... Хто вони? Батьки знали... Чому спалили? Говорили, Що тому Бо Наше воно, Й українське було. Через сотні років З села, З церкви що на горі Лунав спів. Свій спів... Він говорив Що ми Землі цієї сини. Наш народ співав Також у полі Не лиш в церкві. Мабуть через це, Село моє Мусило вмерти, Бо так Захотів брат – поляк. І спалив його На наше свято Вознесіння Христового У тисячу дев’ятсот сорок шостому... Прийшли брати? – поляки Не в гості. В їх руках були Вогонь і зброя І ними писану любов Вони Несли... А через рік, Хоч не було вже хат Поляк – брат? Забрав не лиш наші поля А Цілими сотнями років надбані плоди - Церкви, Каплиці придорожні, Ліси... Все це люди побожні Взяли. І з тих піль З тих рідних земель Викинули нас. Залишили в серцях біль, Який триває Тут, де ми є І там Де нас немає. 21.07.2013р.
|