КОРІННЯ РОДУ

Коли наступить Всесвіту кінець,

А сонце, догораючи, зітліє,

Зійде з небес насушного Творець,

Щоб роду посадить нове коріння.

Крізь хороводи беззаконня й бід,

Й скорботній плач змордованої віри,

На сьомий день новий розквітне цвіт,

Щоб діти Божі в радості зустріли

Нову епоху й кожен день новий,

Без голоду душі своєї й плоті,

Бо ж недарма Господній Син святий

Постав колись в блаженній позолоті,

А потім, на плечах понісши хрест,

Віддав життя земне в ім’я Господнє

За кожен гріх людський, та все ж воскрес

У ніч благословенну Великодню.

   Ми знаємо – настане день отой,

Мільйони душ жадатимуть спасіння,

В новітній час новий знайдеться Ной,

Що роду посадить нове коріння.