Здалося заблукало літо бабине в туманах, Дорогу в осінь все не може знову віднайти. А дощ його тримає в самоті, як у кайданах, Лукавить, вміло плутає і розмива сліди. Осінню пісню дощ і вітер в унісон співають: Сумна й болючо-ніжна, бесконечна водночас. Як швидко дні осінні в дощовій імлі минають. Збагнути страшно - так трапляється в житті колапс. А як же хочеться, щоб літа бабиного ніжність Барвисто-золоті скрізь розстеляла килими. Летіло б листя кольорове, ніби дивовижність, У серці ти і я красу цю зберегти б змогли. Коли узимку будуть заметілі танцювати, А морозець на вікнах залишатиме узор, Ласкаво скажеш: " Зараз я не зможу промовчати, Осіння казка снилася мені сьогодні знов: Летить, кружляє у повітрі листя золотаве І ми крізь золотисту заметіль удвох йдемо. Так затишно. Тепло осіннє напрочуд ласкаве Огорне нас. Слів не потрібно Просто мовчимо.".
Пісенно, тепло і дуже проникливо. Яка у дивовижна осінь - попри все завжди усміхнена і це імпанує. Успіхів Вам і натхнення, пані Ольго!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
