З сходу суне чорна хмара,
Ховає блискавку у собі,
В руках моїх лише гітара,
Війна – моє лиш хобі. На кривавім пишуть полотні
Нові історії сторінки,
Ми – як ті ведмеді в сні,
Ковтаєм страх собі в затінку Ми – лише нулі – одиниці
В цифрокодові життя,
В колесах лишні спиці,
І під танками сміття. Стискаєм руки сильно так,
Ми - цифри серед кошмару,
Якщо і було щось не так,
Пробач мою гітару. Ми – лише нулі – одиниці
В цифрокодові життя,
В колесах лишні спиці,
І під танками сміття. Любов тече вже по мережі,
Біжу серед напруги – нуль,
Орли за мною пильно стежать,
Спіймать не зможуть і впритул,
Не такі вже ми й безлиці,
Тепер ми зовсім не сміття,
Зі мною ти – ти одиниця
В цифрокодові життя. Ми лиш нулі і одиниці,
Сильніші музики гармат,
Зламати легко нам всі спиці,
Ми – як іржа сталевих лат.
| 
та
у Вас 
0
